Yo, друзья! Есть у меня одна история, которую я вам запилю. Это было пару лет назад, когда я решил попробовать на вкус марихуану. Опыта в наркотических закладках не имел, и вот мне попался дилер, который якобы был самый надежный в нашем районе. Ну, и решилось тогда мое приключение, пора начинать!
Этот дилер меня привел в дом, где я первый раз увидел циклодолку. Вот, мне и сказали: «Это тебе контролька, бро, чтобы вкатиться на ровном месте». Что я мог поделать, я доверился, натянул руку и сказал «Сделай, пацаны!» Это был мой первый опыт с иглой, ну, честно говоря, страшновато было.
Когда я наконец-то вкатился, мы с друзьями решили отдохнуть, просто поchиллить в парке. Кажется, у меня были некоторые отходы, но потом я понял, что это была часть процесса, и они быстро прошли. В итоге, мы просто балдели, потому что всё было так непринужденно и приятно.
И тут у меня в голову пришла идея, приятная и в то же время сумасшедшая. Мы с ребятами решили устроить взрослый конкурс, в котором нужно было циклодолить и придумывать неприятные задания для других. То есть, кто не смог выполнить - платит даунам пару солидных штрафов.
Вот, как это всё производилось:
| Участник |
Задание |
Штрафы |
| Я (без шуток) |
Съесть целую луковицу сырой лука |
10 отжиманий |
| Дима (приятель) |
Облизать динамик колонки |
Подпрыгивать 15 раз |
| Саша (знакомый) |
Покататься на велосипеде без седла |
Попрыгать на одной ноге 20 секунд |
Ну и так далее, вы понимаете. Мы просто говорили друг другу задание, а тот, кто его не смог выполнить, платил штраф. Было смешно и непредсказуемо, ведь наша креативность находилась на новом уровне после того, как мы циклодолили. Конечно, это было опасно, и никому не советую повторять, но это было утрясливое приключение, на которое мы наверняка не забудем.
Какая-то мораль и выводы:
Мое приключение с марихуаной и конкурсом для взрослых позволило мне увидеть, насколько безумными могут быть идеи, которые приходят в голову, пока тебе циклодолит. Такие эксперименты над собой всегда должны быть осознанными и безопасными. За всеми этими шутками и весельем стоит помнить, что мы играли с нашим здоровьем и собственной безопасностью.
Итог: В конечном итоге, я получил невероятную эйфорию от контрольки и наслаждался каждым мгновением проведенным с друзьями во время этого сумасшедшего конкурса. Теперь, уже со всеми этими мудростями и опытом, я понимаю, что наркотики и игры с ними - это что-то непредсказуемое и очень опасное.
Не забывайте об этом, друзья! Если вы решите попробовать подобные штучки, то будьте осмотрительными и осторожными. От таких приключений можно истинно балдеть, но важно не позабыть о своей безопасности и здоровье.
Спасибо, что выслушали мою историю. Тебе лучше знать, чувак, что делаешь, и помни о возможных последствиях. Всем нам нужно оставаться в целости и сохранности! Stay safe, друзья!
Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...